Одним із аспектів роботи тьютора є організація дозвілля учнів. Зазвичай, до позаурочного часу також відносять факультативні заняття, гурткову діяльність та консультаційні години. У школах повного дня, як от у ЛІЦЕЇ “ЕКОЛЕНД”, передбачено також час на прийоми їжі, прогулянки, арт-пригоди або майстер-класи.
Чим старшими є діти, тим менше вільного часу у них залишається на дозвілля, а формат його проведення постійно змінюється. Підлітки ж надають перевагу тому, щоб цей час побути у ноутбуках, планшетах та смартфонах. Особливо їх захоплюють онлайн ігри змагального характеру.
З мого власного досвіду, дев’ятикласники швидше скептично, аніж з ентузіазмом сприймуть ідею зіграти в якусь гру. Одразу прозвучать такі відповіді, як: “і нащо”, “не хочу”, “нам це не цікаво”.

Що ж є альтернативою “зависанню в телефоні”? Звичайно, настільні ігри! І величезним плюс в цьому, що в них можна грати як лише удвох, так і великою компанією.
Одразу зазначу, що попри різноманіття настільних ігор, не варто думати, що Ви запропонуєте дітям щось таке, в що вони ніколи не бавилися чи про що навіть не чули. З вірогідністю в 99% вони у це вже грали і вміють це робити краще за вас. Тому Америки, як то кажуть, Ви їм точно не відкриєте.
Проте у цьому і є складність, і перевага водночас. Учні вже знають, що настільні ігри — це може бути цікаво. Потрібно просто щось нове саме для них. І хто як не Ви, їхній тьютор, здатні це віднайти?

Можете підібрати уже існуючу настільну гру, наприклад: “Одним словом”, “Thinkers”, “Встигнути за 10 секунд”, “Селестія” та інші. За останній рік популярності набула гра “Мемологія”, картки якої Ви підбираєте відповідно до віку ваших підопічних, а зайві, за потреби, витягаєте. Цікавою й пізнавальною для дітей є гра “Врятуй планету”, в ході якої учасники мають сортувати сміття за різними групами. Серед учнів ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД” вона користується особливою популярністю.

Але якщо жодна з настільних ігор не привернула достатньо уваги школярів, тьютор завжди може спробувати фактор новизни на старій грі.
Уявімо, що у вашому класі вже є настільні забавки, в які діти грали довший час і вони їм набридли. Тож спробуйте змінити правила однієї з ігор. А чому б і ні?
Разом з учнями визначте нові правила: скільки людей можуть мінімально грати одночасно, скільки карток має бути у кожного гравця в руках, якщо це карткова гра, як, коли і кому зараховувати бали та інше.

Можливо, ця ідея спрацює не миттєво, а першою реакцією дітей на пропозицію зіграти в щось буде чітке “Ні!”. Але вашим проміжним завданням є зацікавити одну-дві особи з усього класу. І якщо це спрацює спочатку з одним учнем, через декілька днів грою зацікавляться уже троє, а наступного тижня першим, що ви можете почути після ранкового привітання буде: “А ми будемо грати у “ту гру”?”
Таким чином механізм буде запущено та інші діти теж захочуть спробувати. Бо навіть дорослі діти — це все ж діти і вони прагнуть бути в “темі”, хочуть бути частиною колективу, особливо, якщо на власні очі бачать, як весело тим, хто вирішив зіграти.
Спрацьовує схема “чуток”: діти, спілкуючись один з одним, розповідають про те, що їм сподобалось, що грати було круто і цікаво. Коли це говорять їхні однолітки — вони вірять їм більше, ніж вам, адже ви – дорослий, і які б не були дружні з ними, для підлітків думка однокласників буде більш вагомою в такій ситуації.

Ще одним цікавим моментом є ваша залученість у гру. Тут спрацьовує протилежне: якщо ви не граєте з ними, можливо, це не так цікаво? Адже слова — це лише слова.
Звичайно, з часом цей фактор відіграватиме менш важливу роль. Або ж вам, врешті, доведеться поступитися своїм місцем за столом, щоб участь в грі взяв ще один учень, якщо кількість учасників у ній є обмеженою.

Пам’ятайте, що їхньою опорою все одно є ви, їхній тьютор, і дітям важливо, щоб ви знаходились поряд, спостерігали за ними, переживали з ними моменти злетів та падінь, досягнень й невдач і навіть просто були поруч.

Юлія КУРИЛО,
тьютор
ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД”