Сучасний світ надзвичайно швидко розвивається. Щодня ми отримуємо тонни інформації, яка тисне на нас. Креативність, медіаграмотність, потужна концентрація, вміння себе позиціонувати, багата уява стали необхідними навичками. І хіба ж опановування ними можливе без пізнання себе? “Пізнай себе і ти пізнаєш світ”, – стверджував Г.Сковорода.
У вас виникне запитання: як же ж розвинути ці навички? Я пропоную незвичне рішення – відвідувати гурток акторської майстерності! Скажете, діти бавляться, вдають звіряток і вигаданих персонажів й що з того? Проте там, де хтось вбачає згаяний час на дитячі ігри та вдавання, я бачу свободу вираження і велику сміливість. За вигадками й перевтіленнями у різних персонажів стоїть неабияка фантазія, віра та сильна концентрація. Чого вартує лише сам факт виходу на сцену!
Пірнімо глибше у цей процес і чому я вважаю заняття з акторської майстерності необхідними для розвитку сучасної особистості! З чого ми розпочинаємо? Заняття побудовані таким чином, що спочатку ми з учнями проходимо період роботи над вправами, які призначені для пізнання себе, а вже потім вчимося створювати персонажа і взаємодіяти у сценічному просторі. Наш шлях стартує з виявлення страхів, упереджень, затисків – словом, усього того, що зупиняє і обмежує прояв особистості й таланту. Ми вчимося дивитися страху в очі та перетворювати його зі стримувального фактору в ресурсне паливо креативності.
Окреме місце на заняттях у театральній студії займає знайомство з власними емоціями і розвиток вміння їх проявляти й скеровувати. Траплялися випадки, коли дитина не знала, як проявити злість, бо їй сказали, що це погана емоція. Та впродовж підготовки ми навчилися розпізнавати й “екологічно” проявляти злість. Діти отримують інструменти, за допомогою яких вони можуть регулювати свої емоційні стани.
Обов’язково працюємо із комплексом вправ, які гарантують набуття навички “білої ворони”, тобто не боятися бути інакшим і розширюють межі уявлення про себе. Слова учнів “я так не вмію, я не зможу!” на перших заняття змінюються на “я й не знав/знала, що таке можу!” після певного періоду роботи.
Акторство – це можливість спробувати себе в різних ролях і утвердитися у власній неповторності. На заняттях я часто пропоную, аби діти помінялися ролями, не “приклеювалися” до одного образу. І вони помічають, як цікаво змінюється один й той самий персонаж у виконанні різних учнів – кожен творить його по-своєму і в цьому його неповторність.
Заняття з акторської майстерності сприяють розвитку компаса цінностей. Кожна історія нас чогось вчить: бути добрими, чесними, вірними, цінувати життя та його можливості, людей і середовище, бути активними і втілювати свої мрії. Ми маємо можливість не лише послухати, але й прожити написане. Трапляється, що лише почувши історію, діти без особливого бажання грають ролі негативних героїв. І тут ми також розширюємо їхні уявлення про добро та зло. Аналізуючи поведінку персонажа, ми вчимося дивитися глибше за наклеєні ярлики, адже поганці не вважають себе такими. Буває, що їхні наміри егоцентричні, чи вони працюють на задоволення власних потреб або ж прагнуть самоствердитись, принижуючи оточення. Та за їхніми діями може стояти гостра потреба у любові. А що з позитивними персонажами? Ми прослідковуємо, що власне їхній вибір зроблений під тиском обставин, рішення прийняте з позиції не “як легше”, а “як правильно” і формує характер.
Ми вчимо дітей дивитися на ситуацію з різних позицій і аналізувати поведінку, а також пізнавати через співпереживання (так розвиваємо емпатію). “А якби я був/була на місці того чи іншого персонажа, в його обставинах, що б я зробив/зробила?” Це чарівне питання пробуджує уяву – такий акторський спосіб розширювати межі уявлення про себе і навколишній світ.
І ось пів року репетицій, навчання, дослідження, спроб для того, щоб зіграти напрацьоване перед глядачем. Усе було б простіше, якби не страх публічного виступу. Він займає друге місце за силою після страху смерті, тож лише найхоробріші проходять це випробування і саме їм дістається найвища винагорода “Мені це вдалося!”
Для мене театр – це безмежний простір для вираження ідей, емоцій, ситуацій, характерів. Це – платформа для дискусій, простір для розвитку особистості та прояву талантів. Акторська майстерність у школі дає можливість реалізувати себе не лише тим, хто мріє пов’язати своє життя з театром чи кіно. Вона потрібна кожному, хто прагне пізнати себе, розвиватися, проявляти свою креативність і максимально використовувати потенціал, адже театр – це життя у концентрованій мініатюрі.
Анастасія КЛЮФАС,
керівник гуртка акторської майстерності
ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД”
