Американський психолог Зіг Зіглар свого часу зауважив: “Говорять, що мотивація триває недовго. Що ж, свіжість після ванни – теж. Тому піклуватися про них варто щодня”. І це правда. Кожній людині потрібна правильна щоденна мотивація, щоб робити ту чи іншу справу. Якщо дорослі вміють більш-менш давати цьому раду, то дітям слід всебічно допомогти.

Позитивна і негативна мотивація: що ефективніше?
Перш ніж карати учня за невиконане домашнє завдання чи сварити сина за погану оцінку, спробуйте змоделювати ситуацію. На роботі вашому колезі доручили серйозний проєкт. У випадку успішного виконання обіцяють кар’єрний ріст і премію. А вам пригрозили штрафом, якщо не зможете закрити завдання рівноцінне за складністю. В першому випадку йдеться про позитивну мотивацію, в другому – про негативну. Як думаєте, яка з них буде ефективнішою?
З дітьми все працює приблизно так само. Щоб підібрати правильні кроки для стимулювання уваги учня та заохотити його до навчання, потрібно залучити і психологію, і педагогіку, і інтуїцію. Бо скільки дітей – стільки шляхів взаємодії з ними.

Що впливає на вмотивованість учня?
Перше і найважливіше – оточення. Йдеться як про колектив у школі, так і про атмосферу вдома. На деякі аспекти педагог має можливість вплинути, в інших – потрібна співучасть батьків.
Ось ще декілька важливих факторів, від яких залежить вмотивованість учня до навчання:

• Підбір матеріалу. Щоб було вдосталь нової цікавої інформації, але без перевантаження.
• Вміння будувати стосунки з учнем. Якщо дитина довіряє вчителю, розуміє, що педагог зацікавлений у її хороших результатах та готовий підтримати – процес навчання буде ефективнішим.
• Внутрішні переживання, які непов’язані з навчанням: перше кохання, суперечка з другом, конфлікт у сім’ї. В цій ситуації вкрай небажана негативна мотивація – тиск, погрози покарати. Навпаки, потрібно показати дитині вигоду, яку вона отримає, досягнувши успіху.
• Наявність чи відсутність свободи вибору, формування в колективі здорової конкуренції. Повинен бути баланс між чітко окресленими завданнями та можливістю робити власні проєкти, проявляти ініціативу, брати участь у так званих челенджах. В дітей важливо підтримувати те, що в народі називають «спортивним інтересом»: зможу чи не зможу. Але в “здорових” межах.
• Наявність авторитету. Якщо дитина кимось захоплена, як правило, вона намагатиметься бути схожою на цю людину. Краще, щоб таким авторитетом був досвідчений педагог чи любляча мама/тато або ж старанний цілеспрямований товариш.
  Важливо також звертати увагу на самооцінку учня. Що більше школяр віритиме у свої сили, то більше старатиметься досягнути успіху та вмітиме працювати з помилками.

Прості способи мотивувати
Дитина прагне стати дорослою. І хоче, щоби з її думкою рахувалися. Конфронтація – ворог мотивації. Краще використати прагнення до самоконтролю в правильному напрямку. Наприклад, ми у ЛІЦЕЇ “ЕКОЛЕНД” пропонуємо завдання на вибір, даємо змогу самостійно вибирати теми для проєкту, організовуємо дискусії. Процес навчання повинен бути цікавим і різностороннім, щоб діти відчували свою значущість.

Інші корисні «прийоми»:

• Хваліть за старання. Без пафосних реплік «чудово», «ідеально»… Але обов’язково підкреслюючи, що дитина доклала зусиль, зуміла знайти правильне рішення тут і тут. Якщо помилка – запропонувати разом знайти спосіб її вирішення. По закінченні потрібна мотивація та підтримка на кшталт: ти добре попрацював, продовжуй докладати зусилля і досягнеш ще більше.
• Ставте запитання. Що більше ви розмовляєте і намагаєтеся зрозуміти спосіб мислення дитини, то швидше знайдете ключик до її внутрішньої мотивації. Хтось вчиться, щоби вразити однокласницю, в яку закоханий. Інший мріє отримати документ з відзнакою. Третій боїться розчарувати батьків. А комусь краще дається математика просто тому, що подобається. Ефективним буде саме індивідуальний підхід до навчального процесу.
• Не порівнюйте. Кожен з нас повинен прагнути бути кращим. Але не за Петрика чи Світланку. А кращим за себе вчорашнього. Бо всі ми маємо різні схильності та інтереси. Бути сильним в одному і старатися бути обізнаним в іншому – найкоротший шлях до успіху.

І найважливіше – мотивувати потрібно з любов’ю. Тільки тоді вдасться знайти найкращі способи, що матимуть довготривалий ефект. Адже принцип «зазубрив-здав-забув» давно довів свою провальність. Успіху досягають ті, хто розуміє, куди, для чого і якими шляхами потрібно рухатися.

Віра ДЕРЕВЕННА,
вчитель, тьютор
ЛІЦЕЙ “ЕКОЛЕНД”