Літо — це час, коли логопед в основному працює з дітьми, які готуються йти у перший клас. Запити батьків звучать по-різному, але і мають дещо спільне (висновки містять риторичний характер):
- “- У вересні дитина йде до школи, та не говорить багато звуків, вона справиться за місяць?”
- “- Ми невиразно говоримо. Нам радили почекати, бо ще виговориться, але ми йдемо до школи й подумали, що можна трохи позайматися…”
- “- Доня плутає звуки, переставляє місцями склади”.
- “- Неправильно закінчуємо слова, плутаємося в числівниках, не можемо підібрати потрібні прийменники”.
- “- Син мало говорить. Зробіть щось! Нам треба швидко, бо йдемо цього року до школи”.
- “Розговоріть нас! Наша дитина мало говорить та неохоче контактує з іншими дітьми, а плануємо йти до школи…” та ін.
Готовність дитини до шкільного навчання включає такі основні компоненти:
- психологічний компонент, зокрема емоційно-вольова сфера;
- мотиваційний;
- фізичний;
- фізіологічний;
- інтелектуальний.
- окреме і важливе місце займає МОВЛЕННЯ.
Частка дітей, які планують йти до школи й мають порушення усного мовлення – дуже велика, і, на жаль, тенденція з кожним роком тільки зростає. Доволі часто наявність порушення звуковимови чи граматичні помилки в оформленні самостійного мовлення дошкільників, не турбують батьків, проте, такі, на перший погляд, маленькі особливості стають великими проблемами у засвоєнні письма та читання. Майбутні першокласники або вже чинні школярики, які мають будь-які хиби мовлення перебувають у групі ризику отримати діагноз “діти з труднощами у навчанні”.
Що ж все-таки потрібно вміти дитині в межах мовленнєвої готовності до навчання у школі? Нумо розбиратися:
- звуковимова: дитина вимовляє та диференціює всі звуки мовлення. Тобто “суба” замість “шуба”, “лак” замість “рак”, “тамокат” замість “самокат” – не норма!
- складова структура слів: дошкільник вимовляє слова з будь-якою кількістю складів без помилок;
- фонетико-фонематичні процеси: дитина визначає кількість, місце та наявність певних звуків у слові. Вона вміє підібрати слово на запропонований звук;
- лексика: дошкільник знає як узагальнювати поняття, виокремлювати зайву назву, використовувати у власному мовленні усі частини мови, підбирати протилежні за значенням слова і т. д.;
- граматичний компонент мовлення: дитина розрізняє зміни, які відбуваються у словах при відмінюванні, без помилок застосовує прийменники, правильно узгоджує іменники з числівниками, іменники з дієсловами, іменники з прикметниками, використовує дієслова відповідно до часу, вміє змінювати слова (“чашка-чашечка”, “заходити-виходити” тощо);
- зв’язне мовлення: дошкільник вміє переказати зміст тексту з навідними питаннями, описати малюнок поширеними реченнями, скласти розповідь за сюжетними картинками. Не норма, якщо дитина не може відтворити почутий текст зі збереженням усіх подій в часі!
На що варто звернути увагу ще:
- стан мовленнєвого дихання;
- стан голосу;
- стан артикуляції мовленнєвого апарата, стан органів ротового апарата (язик, щоки, зуби, губи);
- стан зорового та слухового сприймання;
- стан загальної та дрібної моторики;
- орієнтування. Дитина повинна вміти орієнтуватися у просторі й на папері;
- просодика (ритм, темп, тон мовлення).
Якщо ви, шановні батьки, спостерігаєте будь-які порушення мовлення (в тому числі описані вище), зверніться до логопеда – це допоможе звести до мінімуму або взагалі уникнути багатьох проблем і страхів у майбутньому.
Христина МАЗУРОК,
вчитель-логопед,
ЛІЦЕЙ “ЕКОЛЕНД”
