Еколендівська система оцінювання успіхів. Як це працює?

Оцінювання – дуже важливий складник освітнього процесу, інструмент для відстежування прогресу учня та вкрай необхідна система його мотивації. Водночас – це “найделікатніша” частина навчального процесу, адже має бути спрямована тільки на користь школяра та зріст його освітніх надбань. Саме тому основними завданнями оцінювання є:

  • забезпечувати зворотний зв’язок;
  • висловлювати підтримку;
  • визначати наявний рівень компетентностей та навчальних досягнень.

Іншими словами оцінювати – надавати учням постійний зворотний зв’язок і допомагати розвиватися. У ЛІЦЕЇ “ЕКОЛЕНД” ми дуже добре розуміємо, наскільки важливим є скрупульозне визначення рівня знань для наших ліцеїстів, тому у 2021-2022 н.р. розглядали різні підходи в поєднанні з системою навчання в цілому.

   Врахувавши свій досвід та практики різноманітних освітніх закладів, обрали накопичувальну систему (100-бальна система оцінювання).

   В чому ж суть? Усе доволі просто та логічно: активно навчаючись впродовж семестру або чверті, учні накопичують бали. Контрольні роботи, домашні завдання, опитування, тести, проєкти, практичні роботи, активність на уроках та інша діяльність – усе це допомагає еколендівцям здобути чимало балів, які вчителі переводять у 12 бальну шкалу відповідно до затверджених критеріїв.

       Позитивні сторони даної системи:

  • діти не перебувають у стресі через “низькі” оцінки;
  • школярі змушені систематично працювати, виконуючи необхідні завдання, які підібрав вчитель;
  • якщо учні працюють постійно, вони не мають “прогалин” у знаннях;
  • система виробляє відповідальність дітей до навчання та виконання важливих завдань;
  • еколендівці мають змогу сформувати свою “подушку безпеки” – додаткові бали, які можна використати на покращення результату з певного предмета або ж обміняти ці бали на подарунок. Чим не фінансова грамотність чи початки аналізу ризиків?))

   Звичайно, як і кожен механізм оцінювання, накопичувальна система не позбавлена “слабких” сторін. Перше, що сьогодні нам заважає працювати у цьому керунку – це нестабільність навчального процесу: карантин, воєнний стан, дистанційне навчання тощо. Змістилися заздалегідь підготовлені завдання, деякі з них були скасовані, певні практичні роботи – спрощені або перенесені на інший період. На жаль не всі діти мали змогу приєднуватися до уроків чи виконувати завдання, відповідно втрачали бали, хоча насправді знання мали.

      Наступним недоліком є те, що учні для виконання почали обирати більш “вартісні” роботи. Наприклад, коли постає вибір вчити вірш на 10 балів чи робити проєкт на 15 балів, однозначно обиратимуть проєкт. Ще одним недоліком такого оцінювання є те, що наприкінці семестру чи чверті ліцеїсти, ознайомившись зі своїми результатами навчання, починають брати додаткові завдання та проєкти, щоб покращити кінцевий бал і це перетворюється в якусь “гонитву” за балами, але, жодним чином, не за знаннями.

       Освітній процес потребує постійного пошуку новацій, у том числі нових інструментів. Без усього цього комплексу шкільна освіта стає нудною та нецікавою для школярів. Саме тому потрібно постійно оновлювати та змінювати методи мотивації, системи оцінювання та підбирати найбільш ефективні, які зображатимуть реальну картину розвитку дітей.

Ірина КАЛІЧАК,

заступниця директора з НВР

ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД”