Страшно звучить, чи не так? Та, якщо грунтовно задуматися, дійсно моторошно. Адже із залежністю боротися доволі непросто. У цій справі важливий комплексний підхід, наполегливість та готовність принести в жертву свої батьківські звички.
Отож, розпочнемо… Ви самі можете бути хоча б добу без свого смартфона? А тиждень? Гадаю, що відповідь очевидна, звісно, що ні! Сьогодні співжиття з гаджетом, чи то смартфоном, ноутбуком або планшетом – звична практика усіх без винятку: і дорослих, і дітей.
Будь-який пристрій з доступом до інтернет-мережі вирішує низку найважливіших питань людини: завдяки ньому можна записатися на прийом до лікаря, придбати необхідні товари і послуги, стежити за новинами, читати книги, комунікувати з друзями у соціальних мережах…. і цей список можна ще довго-довго продовжувати.
Впродовж тривалого часу батьки нарікають на те, що їхні чада проводить з телефоном чи не пів життя. Мами й тати постійно в пошуку методів, прийомів, цінних порад тощо, а ще штурмують у пошуках відповідей дитячих психологів.
На перший погляд усе просто – заборонити і все, або просто відібрати пристрій. Та це не так легко, а практично майже нереально, бо складається враження, що дитя ще з пелюшок починає своє знайомство з псевдо «другом», і цей друг згодом стає найкращим, найріднішим та найближчим…
З чого розпочати?
Спробуйте власним прикладом. Як на мене, це найпростіший та найдоступніший спосіб, хоча доволі тривалий і емоційно виснажливий як для батьків, так і для дітей. Іноді дорослі, щоб відпочити від повсякденної рутини, шукають порятунку в гаджетах, ігноруючи при цьому власного сина чи доньку.
Домовтеся зі своєю сім’єю про певні правила: проводити спільні вечори, розмовляти про те, що відбулося протягом дня тощо. Вчіться слухати та чути дітей, а не лише «виховувати». Якщо син цікавиться футболом – пограйте з ним у футбол, якщо донька любить малювати – малюйте! Говоріть з дітьми, цікавтеся їхньою думкою, бажаннями, інтересами. Хваліть їх, підтримуйте в усіх починаннях, кажіть, що любите і пишаєтеся ними. Обіймайте їх якомога частіше і сміливо вирушайте в подорож, яка стартує відразу поза зоною вашого комфорту.
Щоб відгородити своїх найдорожчих від віртуального життя, намагайтеся зробити їхнє реальне життя цікавим та насиченим різноманітними позитивними подіями. Звичайно, це не справа одного чи декількох днів, але, якщо ви хочете, щоб юна особистість виросла здоровою, інтелектуально розвиненою й незалежною, наберіться терпіння і дійте зараз, щоб потім вам, не було прикро за згаяний час.
Софія Лучків,
тьютор
ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД”
