Як розгледіти талант?

Усі відомі науковці, письменники, музиканти, художники, політики, лікарі, спортсмени колись були звичайними дітьми. Нікому з них при народженні не вішали бірочку на зап’ястя під назвою “Талант” чи “Геній”. Усі вони, як і ми з вами, народилися з певним ресурсом можливостей, який у майбутньому вирішив їхню долю та роль у суспільстві.

Вінстон Черчилль, Томас Едісон, Оноре де Бальзак, Отто фон Бісмарк, Альберт Ейнштейн, що їх об’єднує? Все доволі просто, адже колись вони всі не дуже успішно вчилися у школі. Їх називали ледацюгами і бовдурами, а декого навіть вважали відсталим й на довгі години замикали в так званий “карцер” для поганих учнів. Та, попри те, ці люди стали тими, ким стали, а саме: видатними, а точніше, визначними особистостями в історії людства. Біля кожного такого “ледаря” була поруч людина, яка розгледіла те, чого не бачать інші і, тим самим, стала рушійною силою для розвитку його таланту. До прикладу, одного з найгеніальніших винахідників ХІХ-ХХ століть Томаса Едісона, який з дитинства страждав на дислексію і не сприймав писемної мови, відправили на домашнє навчання, бо вважали, що він ніколи не зможе виконати найпростіших завдань. Лише його мама, Ненсі Еліот, вірила у можливості свого сина і, як результат – світ отримав електричну лампу. Таких прикладів є безліч. Що й казати, у кожного з нас є своя історія. Та не всім вдається стати ще одним Леонардо да Вінчі, Моцартом, Піроговим чи Амосовим, але шанс у цьому житті має кожен. І ми, вчителі та батьки, повинні його аж ніяк не проґавити. Навіть більше, саме ми зобов’язані вірити, підтримувати й оберігати маленьку особистість, та в жодному разі не вішати на неї образливих ярликів. Бо, можливо, перед нами стоїть геній, який колись отримає світову славу.
Коли моєму синові було 6 років, одного дня він прийшов зі школи зі словами: “У мене немає таланту до творчості!” Це не були його слова. Цю болючу фразу сказав хтось інший, напевно, не подумавши. Та я не припинила на його прохання купувати кольорові олівці та фарби. Вже наступного року син вступив до художньої школи і продовжив успішно розвивати те, чого, як нам сказали, у нас немає. Саме тоді, ще в доволі юному віці, я зрозуміла, що все у цьому світі відносне. І кожна дитина багатогранна у своїх талантах. Важливо їх вчасно розгледіти.

Щодня у школі я бачу десятки дитячих усмішок. Особливих. Таємничих. Таких, які непов’язані з простими веселощами й розвагами. Так кожен малюк випромінює своє внутрішнє щастя, відоме поки що тільки йому самому. Хтось усміхається, коли розглядає книжку, інший з усмішкою складає пазли, а дехто завзято декламує вірші й щиро сміється від задоволення, яке дарує йому публіка, що захоплено слухає. Ось цей маленький еколендівець усі перерви малює, повторюючи язичком рухи олівця, інший постійно має за компаньйона м’яку іграшку, з якою веде задушевні бесіди…
Всі ці спостереження допомагають мені правильно обрати роль для кожного у виставі, підібрати вірш на поетичний конкурс, сформувати пари, коли ми складаємо діалоги. Адже важливо створити для учня умови, в яких йому чи їй буде комфортно, де малюки почуватимуться впевнено і захищено. І лише в такій атмосфері може прорости генетичне зернятко під назвою “талант”. Лише так дитя забуде про свої страхи і проявить себе, виплеснувши назовні підсвідому мрію, яка, якщо її вчасно відчути і підтримати, має шанс реальністю.
А тепер маленька, але така важлива ПОРАДА БАТЬКАМ.

Якщо ваша доня спить у пуантах, які їй подарували на День народження, чи син закидав паперовими літачками весь дім – не лайте їх, можливо, у вашій сім’ї зростає майбутня велика Анна Павлова чи легендарний авіаконструктор Олег Антонов. Не гасіть вогники в очах своїх нащадків, а підкидайте полінця, щоб розпалити багаття.

Анна Підгородецька,
вчителька англійської мови
ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД”

guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі