Страх за своєю природою дуже сильна і блокуюча реакція. Він потужний емоційний розлад і руйнівник здорового сприйняття світу, а ще наполегливий порушувач процесу адаптації дитини до змін. Якщо з ним відразу не домовитися (не пропрацювати), він може викликати стрес, надмірні тривожні переживання, агресивність, дратівливість тощо. Діти, які постійно лякаються різних об’єктів, стають нервовими і втрачають реальне сприйняття свого оточення.

Схильність відчувати страхи й переживати тривожні стани бере початок ще в ранньому дитинстві і сягає стосунків матері та дитини. Перший страх у малюка виникає відразу після народження, адже це перше самостійне і невідоме перебування без матері у світі. Тому його прийнято вважати станом, що має витік від інстинкту самозбереження. Відсутність мами, її любові й ніжності викликає втрату довіри до навколишнього світу і стає передумовою формування страхів у старшому віці. Поступово зростаючи, діти лякаються невідомих голосних звуків, предметів, чужих людей тощо.

Страхи дошкільнят, здебільшого, пов’язані із темрявою чи самотністю. В цьому віці малята вимагають, щоб у кімнаті, у якій вони сплять, було увімкнене світло. Також у діток можуть з’явитися страхи перед великими тваринами. У 5-ти або 6-ти річному віці виникає переляк того, що пiд лiжкoм живуть монстрики.
Зазвичай, основні страхи діток – це залишитися самим (без батьків), смерть рідних, поява чужих людей, напад злочинців, страх до моторошних казкових героїв (Баба Яга, чудовисько, привиди тощо), бути покараними та інші. Також у деяких дітей є певний острах до запізнень у садочок, опинитися в незручній ситуації, невідомому середовищі тощо. Особливо багато страхів діти відчувають перед сном до моторошних снів, тварин (вовків, ведмедів, собак); комах (павуків, жуків); бурі, урагану, сильного грому, блискавок; висоти або глибини; болю, уколів, лікарів; різких раптових звуків – вибухів, сирен; води; вогню тощо.

Дівчатка більш чутливі, тому у них поріг відчуття страхів є вищим у порівнянні з хлопчиками.
Причин виникнення страхів – безліч, серед найпоширеніших – генетична природа, а також втрата або відсутність любові близьких. У кожної дитини вже закладене зерно її емоційної чутливості та вразливості.
Часто страхи й фобії можуть бути взяті від інших членів родини як приклад реагування. Батьки несвідомо наголошують своїм дітям, щоб вони з острахом ставилася до взаємодії зі своїми знайомими та старшими особами.
Іноді боязнь спричиняють страшні розповіді та казки, які викликають у більш чутливих дітей переживання, зачасту, перед сном. Результатом страху може бути набутий негативний досвід самої дитини (страх укусу собаки і т.д).
Також батьки аби підвищити власний авторитет для послуху, лякають своїх діток розповідями про інфекції, хвороби, уколи, укуси різних комах тощо. Втрата бажаного об’єкта теж викликає страх (коли дитину лишили батьків, близької людини чи тварини).
Кожен страх викликає емоційну нестійкість і дуже важливо боротися за свою дитину аби допомогти їй. З раннього віку слід особливо піклуватися про свого малюка, спілкуватися з ним лише на позитиві, дарувати тепло, обійми та всю свою любов. Створювати психологічно комфортну і безпечну атмосферу у сім’ї, проявляти терпіння у поясненні незрозумілих йому речей. Не принижувати особистість дитини покараннями. Формувати та підтримувати самооцінку. Не ставити занадто завищених вимог. В жодному разі не загострювати різноманітні страхи та перебільшення щодо навколишнього світу. Визнавати наявність дитячих страхів і виявляти розуміння до них.

Христина Шегда,
керівниця тьюторів
ЛІЦЕЙ “ЕКОЛЕНД”