Інтерв’ю з логопедом
Дитячого садка “ЕКОЛЕНД” Галиною Кубран
Пані Галино, наскільки важливо чим раніше розпочати розвивати дитяче мовлення?
Усі психічні функції: пам’ять, сприймання, увага, мислення та ін. прогресують за безпосереднього впливу мовлення. Своєчасний розвиток мовлення є фундаментом розумового і психічного здоров’я особистості. Саме тому важливо з раннього віку уважно ставитись до мовлення дитини і, помічаючи певні відхилення від норми, звернутись до спеціаліста за консультацією, щоб не пропустити найбільш сприятливий період.
Як можна мамі, або людям, які оточують малюка, вплинути ще в ранньому віці на його вимову у майбутньому?
З перших місяців життя з дитиною потрібно багато розмовляти. Називати всі предмети, що її оточують, коментувати дії, які відбуваються біля неї тощо. Це допоможе малюку, коли прийде час і його артикуляційний апарат зможе відтворювати перші слова (приблизно біля першого року життя), вимовляти доволі багато слів, таким чином розпочинати творити свій словниковий запас. І саме кількість слів залежить від того, наскільки багато з дітками спілкувалися у ранньому віці. Завжди слід мотивувати дитину до мовлення, не треба розуміти все, що вона хоче лише з її погляду і давати це їй, варто зачекати, коли дитина сама попросить, принаймні, промовить хоч один звук і вкаже жестом на предмет, що її зацікавив. Малюк має сам прикласти зусилля, щоб отримати бажане.
Чи є певні стандарти розвитку мовлення у діток? Розкажіть про них!
Поява звуків у мовленні дитини має певну послідовність, обумовлену етапами розвитку мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.
Вік дитини 1-2 роки:
Голосні звуки – [а], [о], [е].
Приголосні звуки – [п], [б], [м].
Вік дитини – 2-3 роки:
Голосні звуки – [і], [и], [у].
Приголосні звуки – [ф], [в], [т], [д], [н], [т’], [д’], [н’], [г], [к], [ґ],[х], [й].
Вік дитини – 3-5 років:
Приголосні звуки – [с], [з], [ц], [дз], [с’], [з’], [ц’], [дз’], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].
Вік дитини 5-6 років:
Приголосні звуки -[л],[л‘],[р],[р‘].
Окрім певної послідовності появи звуків, відбувається збагачення словника та налагодження взаємодії граматичної будови з розвитком зв’язного мовлення.
Приблизно в період 1,5-2 років дитина починає розмовляти. З 1-2 років має знати від 100-300 слів і будувати нескладні фрази (наприклад, “мама, дай!”).
До 3-х років словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив.
На 4-ому році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки.
В кінці 5-го року малюк має чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати звуки у словах на слух.
Мовлення як вища психічна функція закінчує своє формування у шестирічному віці.
Чому одні діти самостійно можуть оволодіти мовленням, а в інших є труднощі?
Всі дітки зростають по-різному, для когось процес розвитку мовлення відбувається швидко і дитина у 3 роки вже щебече, та як правило, більшість дітей розмовляють по-дитячому і – це є нормою для їхнього віку. Таке мовлення навіть подобається багатьом батькам. Важливо слідкувати за віковими нормами мовленням дитини і, за потреби, відкоригувати його.
Часто порушення мовлення виступає симптомом більш складних розладів (органічного ураження мозку) і тоді потрібний комплексний підхід до вирішення проблеми.
Якщо порушення звуковимови є неорганічного походження, можна виділити чинники, які впливають на неправильне мовлення:
- недорозвиток фонематичних процесів;
- неправильне мовленнєве дихання;
- порушення анатомічної будови мовного апарату (неправильний прикус, укорочена під’язикова вуздечка, несформованість зубного ряду, слабкість м’язів язика тощо);
- соціальне оточення в якому зростає дитина.
Як тут можна зарадити?
Усе доволі просто, з дитинкою потрібно поспілкуватися логопеду. І декілька таких занять докорінно можуть змінити ситуацію. Для того, щоб малюкам було цікаво, ми навчаємось через ігри. До кожного хлопчика, чи дівчинки підбираємо індивідуальний підхід, відповідно, робота над корекцією мовлення відбувається по-різному, але, в загальному, можна виділити такі основні етапи:
- Підготовчий. Працюємо над готовністю м‘язів артикуляційного апарату до промовляння певного звуку (проводимо артикуляційну гімнастику), над мовленнєвим диханням, розвитком фонематичних процесів та дрібної моторики.
- Постановка звуку. Коли мовний апарат дитинки міцний і готовий до промовляння звуку, спершу ставимо ізольовану вимову звуку методом наслідування, для цього потрібно об‘єднати відпрацьовані на підготовчому етапі положення артикуляційного укладу, додати повітряний струмінь і голос (для сонорних і дзвінких). Як правило, така постановка завершується успіхом, та якщо дитині все ж складно, потрібно ставити звук механічним методом.
- Автоматизація звуку. На цьому етапі працюємо над введення звуку у мовлення дитини. Спочатку відпрацьовуємо вимову звуку у складах, потім у словах і, на завершення, вводимо звук у самостійне мовлення. Ось тут дуже важлива робота батьків з дитиною вдома, їхнє терпіння і контроль за мовленням малечі.
Якомога частіше спілкуйтеся зі своїми малюками, адже завдяки вам, батьки, дітки вперше “відкривають” для себе світ звуків, букв, слів та речень.
