Усі люблять історії з цікавим сюжетом. У наш час їх розповідають не лише з уст в уста, але й за допомогою різних видів медіа: книг, фільмів, навіть відеоігор. Однак, існує особливий формат, який дозволяє не лише пережити історію, проте й бути її активним учасником. За декілька десятиліть свого існування квестові та рольові настільні ігри завоювали мільйони шанувальників завдяки різноманітності й багатству оповіді, а ще заохоченню до креативного доповнення з боку гравців.

Я, як фанатка подібного роду настільних ігор, намагалася знайти шляхи застосувати досвід та знання, що свого часу здобула граючи в них, у своїй вчительській практиці. Звісно, багато педагогів вже тривалий час активно практикують квестові ігри під час уроків англійської мови, та й поняття квестового уроку не є чимось новим. Все ж, більшість із них мають доволі схожу і дещо одноманітну структуру, яку, на мою думку, з метою покращення якості уроку, вартує модифікувати. Застосування цієї інформації не лише заохотить креативне мислення учнів, але й допоможе вчителям покращити в учнів навички говоріння та сприйняття мовлення.

1. Сюжет
Цілком зрозуміло, що хорошої квестової гри без хорошого сюжету не існує. Типові рольові ігри мають доволі масштабну сюжетну лінію та багату космологію й міфологію, щоб якомога краще окреслити зміст гри. Вчителю зовсім не потрібно створювати складний та заплутаний сюжет для квестового уроку. Продумайте лише декілька речень передісторії, які поставлять чітку ціль перед вашими учнями. Чи ціллю їхньої уявної місії буде врятувати когось? Відшукати втрачений артефакт, або скарб? Розгадати певну таємницю? Ідеально, якщо педагогу вдасться пов’язати завдання/матеріал уроку із сюжетом квесту. Наприклад, на уроці ви хочете допомогти учням засвоїти лексику на тему «їжа». Вигадайте детективну історію в якій ваші учні повинні відкрити таємницю, як варіант, чийогось отруєння. Нехай вони оглянуть список продуктів, який з’їла жертва. Школярі можуть провести умовний «слідчий експеримент», спробувавши замовити в уявному ресторані ту ж їжу, що й жертва. Учні також мають змогу допитати «шеф-кухаря» про те, як саме він готував свої страви.

2. Персонажі
Персонажі – це рушійна сила будь-якої історії. Якщо вам вдалося створити цікавий вигаданий всесвіт де відбуваються події історії, продумати захоплюючий сюжет, та ваші персонажі одновимірні, кінцевий результат залишає бажати кращого. Більшість відомих настільних рольових ігор, таких як Dungeons & Dragons та Pathfinder, у своїй оповіді повністю покладаються на гравців та як вони відіграють свої ролі. Значна частина стандартної ігрової партії відводиться для створення складних персонажів й для їх осмислення.
Якщо ви плануєте квест-урок, чи квестову гру/завдання з певним сюжетом, збагатіть історію, заохотивши учнів призначити собі певну роль, або ж персонажа. Ви можете організувати цей процес навколо лексичного матеріалу, який в даний момент вивчають ваші учні. Якщо це – професії, попросіть школярів описати, чим їх персонаж заробляє на життя. Чи можуть вони розповісти про його зовнішній вигляд? Старші учні навіть могли б в кількох реченнях змалювати життя та характер того, за кого вони грають. За бажанням, ви можете навіть підготувати для дітей взірець з описом, аби пришвидшити процес (мал. 1).

(мал. 1)

3. Реквізит
Візуальний дизайн завжди відігравав важливу роль в успіху настільної гри та її сприйнятті публікою, адже він допомагає створити відповідну атмосферу і на всі 100% поринути у всесвіт гри. На перший погляд – це може здаватися незначним, та все ж, його не варто недооцінювати. Діти позитивно реагують на візуальні стимули і вчителям слід це врахувати.
Скажімо, ви запланували невеличку гру в стилі «пошук скарбів». Де вона відбувається? Створіть мапу будинку чи замку, в залежності від тематики уроку (мал. 2). Роздрукуйте знаки та постери, якщо ви плануєте використовувати простір класної кімнати. Ви можете задіяти мініатюрні жетони, аби позначати рух учнів на мапі (мал. 3). Використовуйте ілюстрації, музику чи записи певних звуків, щоб створити для гравців максимальний ефект присутності.

(мал. 2)

(мал. 3)

4. Flavour-текст
Flavour-текст – термін, що описує короткі фрагменти тексту, які не впливають на загальну структуру історії в настільних іграх, однак служать для створення атмосфери реалізму навколо сюжетної лінії, персонажа чи, навіть, певного предмета. У більшості випадків, flavour-текст – це спроба додати глибини чомусь, надаючи певний контекст. Він допомагає збагатити всесвіт до якого належить річ, чи сюжетну лінію. Певною мірою, цей вид тексту чимось нагадує авторську ремарку у драматичному творі: вона не є обов’язковою для розуміння тексту загалом, однак допомагає його оживити та урізноманітнити.

Чудовий механізм, який можна використати, коли вчитель хочете максимально занурити учнів у завдання та тему уроку і, водночас, він допоможе додати деталей до загального сюжету. Скористаймося вище згаданим прикладом з «пошуком скарбів». Припустимо, ваш квест побудований на тому, що учні розв’язують завдання у форматі загадок. Замість того, щоб просто мовчки давати учням загадку за загадкою, опишіть їхній шлях будинком: «Ви заходите у кухню і бачите записку, прикріплену до холодильника, на якій написано…»; «Ви бачите нотатку, приклеєну до дзеркала, з наступною загадкою…». Це доволі дрібна деталь, однак вона робить навчальний процес менш механічним. Уява учнів та креативне мислення допрацюють решту за вас.

Можна багато говорити про навчальні квестові ігри, квестові уроки та те, як успішно їх застосовувати під час вивчення англійської мови. Та, це – справді хороший навчальний інструмент, який варто опанувати кожному вчителю. Ефектних та успішних уроків усім!

Вікторія Тимощук,
вчитель англійської мови
ЛІЦЕЮ “ЕКОЛЕНД”