Щоранку в Садочку мене зустрічає щаслива усмішка улюбленої виховательки. Вона бере мене за руку, запитує, що сьогодні наснилось і чи готовий я вирушити з нею в цікаву мандрівку?
Моє дзвінке “так, авжеж!” неймовірно тішить її та робить ще гарнішою.

Разом з іншими дітками ми щодня подорожуємо всесвітом знань та розваг. І ця подорож дивовижна!
Вихователька – мій Друг! Вона дуже добра, весела, талановита, кмітлива, ніжна, розумна, терпляча, чуйна, товариська, лагідна і толерантна.

Вона вчить мене слухати і фантазувати, бути відповідальним та уважним, творити красу, ліпити, танцювати, розуміти інші мови, стрибати, рахувати, читати, бути впевненим, дбати про своє здоров’я, любити батьків і свій край, пекти смаколики, товаришувати, ділитись, мити руки, поважати інших, вміти захистити себе, надувати повітряні кульки, декламувати вірші, шнурувати кросівки, малювати для мами й тата високі гори, складати величезну вежу і мріяти.

Вона розмовляє зі мною однією мовою.
Вона бачить в мені не лише дитину, але й особистість.
Вона радіє моїм успіхам.
Вона вірить у мене.
Вона дарує мені та усім діткам тепло свого серця.

Маленький еколендівець!